Герої не вмирають
11 роки тому величезна кількість людських жертв змусила здригнутись українців та вивести їх з летаргічного сну. Ми досі прощаємось із загиблими, бо в їх переліку ніяк не поставимо крапку. Який довжелезний… Безкінечний список тих, хто помер за нашу свободу. Наймолодшому було 17, найстаршому – 83. Усі віддано вірили в те, що можуть на краще змінити долю країни. І віддали заради цієї мети найдорожче – життя.
Майдан по суті був колективним гострим приступом самоповаги і відповідальності. А люди з самоповагою не опускають руки, не скиглять і не перекладають відповідальності ні на кого.
«Небесна сотня» – так називають тих, хто загинув на Майдані. Міцним обручем горе стискає душу і серце навіть тих, хто особисто не був знайомий із уже Героями. І не сила уявити, що твориться у душі близьких, коханих, родини. Не варто стримувати сльози. Але у горі ніколи не забути, за що вмирали воїни «Небесної сотні». Не дати піти у забуття жодному з них.
Три довгі місяці ми дихали Майданом, жили Майданом, ми відчували кожен його нерв. Роками ми чекали, коли зірветься бульбашка терпіння, і незламний дух української непокори вирветься на свободу. Все почалось з однієї краплини в морі, з однієї думки, слова та одного кроку – кроку до волі й незалежності українського народу. Ми дали життя паростку нового і свідомого суспільства. Ми згадали, що ми браття, що ми один народ і могутня, сильна нація. Кожен з нас відчув на собі радість і смуток, біль і подих нового, печаль і щирість, любов і ворожнечу. Українці добились свого – ката немає, щури повтікали, обкрадену і збіднілу Батьківщину врятували. Але не буває перемоги без втрат. Завжди треба платити. Поплатились і ми. Поплатились життями людей,які полягли за кожного з нас, за свою країну, за свої сім`ї, за волю і свободу, за життя. Ці люди - герої, вони як янголи, що спустились з небес у відповідь на молитви мільйонів і на плач сивочолих матерів. «Небесна сотня» - саме так прозвав їх люд.
Немає коментарів:
Дописати коментар